Ганебні вчинки – це, мов чорна карта,
Душа твоя гроша уже не варта.
Продав нечистому і оком не моргнув,
А той тебе до цього підштовхнув.
Щосили регоче – гарний врожай,
В очі зирить ще давай.
Ґвалтуй, вбивай, роби щораз наругу,
Тоді на шиї затягни попругу.
Ця круговерть закінчиться вмить,
…..
Світить місяченько
Зазира в вікно,
Ранок вже близенько,
Спить ще все село.
Гавкають собаки,
Десь там на кутку,
Верещать котяки,
В любовному танку.
Парубок дівчину
Ніжно пригорта,
Не пущу пташину,
Ти в мене одна.
Вийшла мати з хати,
Доню,
…..
Ворона вмостилась
На суху гілляку,
Та вмить обломилась
Вона з переляку
Почала волати,
Аж йде пара з дзьоба,
Кого покарати,
Ох, дятел худоба.
Забув свою справу,
Комахи обсіли,
Мовби за забаву,
Ту кору об’їли.
Дятел нагодився,
Чемно привітався,
Ти вкрай розлінився,
…..
Позліталися синички,
Допитливі невеличкі,
Зазирають у вікно,
Може є у вас пшоно.
Може крихітка хлібця,
Шмат малесенький сальця.
Усе буде до смаку,
Ми живем не в курнику.
Там є досхочу зерна,
Не лякає і зима.
А ми скік туди-сюди,
Так не довго до біди.
…..
Ви бачили, як сонечко сміється,
Світанок ніч почав вже обкрадати,
Дасть Бог невдовзі лихо це минеться,
Будемо неньку дружно піднімати.
Надія є, незгасне – це закон,
Не туди йшли і не на тих нарвались,
Не піде воїн на принизливий уклін
Не одним життям уже розрахувались.
А лідер наш,
…..
Чи ти в муках не родила,
Згадай все те нині,
На руках ніжно носила,
Тішилась дитині.
В сповиточку сповивала,
Зубчик перший в радість,
Скільки ночей недоспала,
Тепер душить заздрість.
Злоба, ненависть в єдине
Змішала ти нині,
В тяжких муках син твій гине
У чужій країні.
…..
Летять роки
За дрімучі ліси,
Я їх не пускаю,
Віжки все натягаю.
Та не тут, то було,
Вони мчать, мов на зло.
Ще душа молода,
А хода вже не та.
Осінь стукає в хату,
Як же дати їй раду?
Не пущу – хочу літо,
Трішки є пережито.
…..
Розгубила сліди,
Замели їх сніги,
Потім дощ по весні
Змив, немов не були.
Ну, а я все у сні,
Лину, мов на крилі.
Там лоскоче в душі,
Йду в лісок по межі.
Трави буйні в лугах,
Малий брат на руках.
Хоч сама ще дитя,
…..
Помітили вже сонце не осіннє,
Світить по-іншому – це зовсім вже не те,
У ньому є, скажу, якесь прозріння,
Зима майне і все лихе мине.
Хоч на ніч і мороз сильніший буде,
Та цур йому все треба перечекати.
Немов із сталі українські люди,
Всі негаразди вміють подолати.
…..
