Йшов навпростець,
Так навмання,
Певно кінець,
Ні, маячня.
Чужа земля,
Чужі закони,
Десь є рідня,
Зірвав пагони.
За що вбивав?
Дурман, туман,
Грошей жадав,
Зірвався план.
Мов пес приблудний,
Йде лісами,
Собі огидний,
Хоче до мами.
Аж тут облава,
…..
Кохана, синьоока,
Вирва глибока,
Дорога далека,
Лечу, мов лелека.
Тебе шукаю,
На весь світ волаю.
Вороги занапастили,
А тоді забили.
Знущались щосили,
Та ще й реготіли.
Потім розтоптали,
Сліди замітали.
О, доленько, доле,
Стерневеє поле.
За що та наруга?
Хай згине катюга.
…..
Ох, роки ви роки,
Ви, як коні швидкі,
Подалися, куди?
Розгубили сліди.
Як же вас наздогнати?
Запросити до хати.
Та вмостити рядком,
За святковим столом.
Перші, мов пуп’янки,
Пестять всі залюбки.
Другі – юності цвіт,
В радість весь білий світ.
Треті – зрілість іде,
…..
Скидає вишня пелюстки,
Лишає тільки плід,
Вітер їх гонить залюбки,
Куди не глянь скрізь слід.
Вже травень яблуню в танку
Весільному кружляє,
Тебе одну, одну люблю,
Він тихо промовляє.
Кульбабу пухом огорта,
Весняне сонечко з гори,
Здуває пушинки дітвора,
Потіха їм ця до снаги.
…..
Ой, співає соловейко
На калині вранці,
Заболіло вкрай серденько,
Їдуть новобранці.
Закувала зозуленька
В лузі на калині,
Не одна голосить ненька,
Сльози ллє невпинні.
Білий цвіт, чорна весна,
Всю душу сповила,
Зажурилася верба,
Коси розпустила.
Вода в річці почорніла,
А була ж прозора,
…..
З якого тіста замісили
Вас виродки, убивці,
Ви людське все в собі згубили,
Вампіри, кровопивці.
Запрограмовані на смерть,
Не треба й мізкувати,
Мозок забитий злом ущерть,
Лиш дай когось вбивати.
Злодійське сім’я, мати-лінь,
Заздрість і зневіра,
Прекрасне загубити ціль,
Переплюнули і звіра.
…..
Вселилася в душі війна,
Щось би про мир писати,
Та рана щодень ожива,
Вночі не дає спати.
Бентежив завжди мене цвіт,
І серце, аж співало,
А нині почорнів весь світ,
А ворогам все мало.
Пещу тендітно квіточки,
Та я їх геть не бачу,
Перед очима діточки,
…..
Ось і промайнула пасха,
Хто діждав – Господня ласка.
А скільки вже в іншому світі,
Рідні жалобою сповиті.
Городи садять, хто як може,
Бог це все бачить, допоможе.
В турботах вічних волонтери,
Не всі – є й досі ненажери.
Яким нажива – це війна,
А ними править сатана.
…..
Холодний дощ, весняна суєта,
Свято прийшло та не у кожну хату,
Спаплюжила все клята орда,
Та крові мало ненажерливому кату.
Вкрали весну і тисячі життів,
Сльози криваві миють Україну,
Ти підкорити рід козацький захотів,
Щоб наймитами гнули щораз спину.
Та вмить народ увесь переродився,
Не так тут сталось,
…..
