Вселилася в душі війна,
Щось би про мир писати,
Та рана щодень ожива,
Вночі не дає спати.
Бентежив завжди мене цвіт,
І серце, аж співало,
А нині почорнів весь світ,
А ворогам все мало.
Пещу тендітно квіточки,
Та я їх геть не бачу,
Перед очима діточки,
Із відчаю знов плачу.
Вони ж такі, як ось цей цвіт,
Перед ким завинили?
Лишили в муках білий світ,
За що кати убили?
Весна прийшла та не для всіх,
І сонечко сміється,
Ви не відмиєте цей гріх,
Все луною віддається.
Вірш про війну. Про душевну рану. Про весняний цвіт. Про ворогів. Про діточок. Про убивства катів. Про страшний гріх.