Земля стогне, небо плаче,
Ворон лячно усе кряче.
Ворог геть немає впину,
Нищить неньку-Україну.
Іде по трупах день і ніч,
Кричить грізно в лузі сич.
Плаче мати, плачуть діти,
Скільки лихо це терпіти?
Немовлята йдуть в могилу,
Дай нам, Боже, віру й силу.
Синь небесна майорить,
…..
Ой, казала мама не люби Данила
Він вроди не має, а дурна є сила.
Ой, казала мама не люби Микиту,
Рід великий має, ненаситну свиту.
Ой, казала мама не люби Степана,
Бо в нього у світі уже є кохана.
Ой, казала мама не люби Грицька,
Чогось схожість має до того Стицька.
…..
В обійми летіла, аж крила ламала,
Десь бралася сила, бо щиро кохала.
А він для забави, або для рахунку,
Звабив сердешну не задля поцілунку.
Знеславив, лишив – вона з відчаю вила,
Щоночі молилась у Бога просила.
Забрати дитя, що під серцем билось,
Та якось під ранок для неї наснилось.
…..
