Дід і розбита пляшина
Прямо в очі лупить сніг,
На подвір’я, і поріг,
Слизота – справжня халепа,
Цього вже, скажу, не треба.
Придбав дід собі пляшину,
Ніс, немов малу дитину.
На поріг ступив, ох, лихо,
Брязнуло і стало тихо.
А тоді щось зашкребло,
Баба вибігла на зло.
– Що ти робиш,
…..
