Збентежена ніч,
Зазирала в вікно,
А там, мовби Січ,
Моторошно було.
Бабуся старенька
Щосили стогнала,
А синова пелька
Лайливо горлала.
Крутив старі руки,
Які так боліли,
За що такі муки?
Дай, Боже, їй сили.
– Давай, стара, гроші,
Знаю,
…..
Безкінечні сліди погубилися,
Та й гіркими слізьми оросилися,
Доля поруч ішла та цуралася,
В одне ціле вона не єдналася.
Серце билось та все краялось,
Мов підбитий птах воно маялось.
А душа кричить, але слів нема,
Ще мить й полетить та ще не пора.
Всі розвіялись чорні хмари вмить,
…..
Обвуглилася в грудях душа,
Не зломилася, усе далі йшла.
Ішла тернами не кривилася,
До зрадливого не тулилася.
За минулим всім закрила замки,
А життя іде, ростуть діточки.
З неба зірочки посміхаються,
А роки біжать не вертаються.
Антоніна Грицаюк-Життя іде(Фото автора Cameron Casey: Pexels)
…..
У хатинку-мишоловку
Миш попалася на сир,
Не наїлась, все без толку,
Кіт ганя, мов лютий звір.
А вона в куток забилась,
З грудей серце виліта,
Крізь би землю провалилась,
Від страшенного кота.
А тоді сиділа б тихо,
А на гору, Боже, збав,
Як же відвернути лихо?
…..
