Безкінечні сліди погубилися,
Та й гіркими слізьми оросилися,
Доля поруч ішла та цуралася,
В одне ціле вона не єдналася.
Серце билось та все краялось,
Мов підбитий птах воно маялось.
А душа кричить, але слів нема,
Ще мить й полетить та ще не пора.
Всі розвіялись чорні хмари вмить,
Ясне сонечко серце веселить.
Дві стежиночки злилися в одну,
Мов ті квіточки зустріли весну.
Вірш про почуття. Вірш про кохання, про почуття українською мовою. Вірш про долю закоханих. Про переживання та тривоги. Вірш про любов.