Зібравсь Данило на рибалку,
Цілий день варив приманку,
Горох, манка та приправи,
Все серйозно – не забави.
Опариші, черв’ячки,
Аж виблискують бочки.
Вигинаються, мов змії,
На улов тут є надії.
До ладу знаряддя все,
Є пляшина, є сальце.
Жінка скоса позирає,
Думу все собі гадає.
– Якось дивно в нас ведеться,
Тут усе тобі вдається.
Вариш, крутиш, мнеш наживку,
За наймичку маєш жінку.
Сядеш їсти – все подай,
Встав за столу – прибирай.
Геть не ладний розігріти,
Треба все це зупинити.
Я на масаж, ти на рибалку,
Завтра вирушимо зранку.
До дітей покличу маму,
Годі вже робити драму.
– Що тобі той дасть масаж?
Ось рибалка, то кураж.
А як ще стане клювати,
Тих емоцій не зрівняти.
– Чоловіче, вгомонись,
Ти на мене подивись.
Масажист клюне умить,
Поки твоя щука спить.
Масаж, лазня і салон,
Не зупинить і кордон.
– Розквокталася, дарма,
Я ж не хочу тобі зла.
Скажи, навіщо ті припарки?
І в родині зайві сварки.
Встанем рано на світанку,
Підем разом на рибалку
Прошу тебе, як жінку,
Хоч не з’їж з дуру наживку.
https://www.pexels.com/photo/man-in-brown-jacket-holding-brown-stick-4828043/
Вірш про рибалку. Про Данила. Про приманку. Про знаряддя. Про пляшину та сальце. Про жінку. Про наймичку. Про масаж. Про дітей та маму. Про життєву драму. Про лазню та салон. Про похід на рибалку. Про гумор.