Бедрик примостився
На яскраву квітку,
Навіть просльозився,
Зігрію сирітку.
Ночі вже холодні,
Сповиті росою,
А ми то самотні,
Квіточко, з тобою.
Я тебе зігрію,
Нектару нап’юся,
Здійсню свою мрію,
Візьму одружуся.
Квіточка те чула,
Та від щастя мліла,
Цвітом стрепенула,
…..
Небо зірками всипане ущерть,
Сміється місяць сяйвом молодик,
Там на війні чатує всюди смерть,
А тут лунає материнський крик.
Роки ідуть, а ворог не вгава,
Голосять вдови, а їх то прибуває,
Кому потрібна клята та війна?
Якій кінця і краю все немає.
Невинна кров, вона то не вода,
…..
У неї весілля, ну так, скажу, драма,
Вона не хотіла, втрутилась мама,
Сивіти в дівках, ой, доню, не гоже,
Якось забудеш, час допоможе.
А як же кохання для неї те вбити,
Вона більше не зможе так щиро любити.
Серце камінне, душа крижана,
Чуже те весілля, й вона там чужа.
…..
Бігла десь в даль, так навмання,
Мов не торкалася землі,
Вмить відмовилась рідня,
За її нескоєні гріхи.
Він поглумився і майнув,
Для нього іграшка й пусте,
За неї вмить вже він забув,
Вона життя нове несе.
Не зламалась, гордо йшла,
Здолала все, удосталь сил,
…..
День скорботи, день пам’яті нині,
Плаче дощ по усій Україні,
Плаче ненька, за дітьми ридає,
Кожна смерть її серденько крає.
Нема впину тим втратам щоднини,
Ножем крають все чорні хустини.
Серце плаче за кожного сина,
Лине в небо молитва невпинна.
Голублять діти холодний граніт,
Він ще встиг і продовжив свій рід.
…..
Завчасно осінь до порогу,
Вже проситься до хати,
Навіяла смуток, тривогу,
Як всьому ладу дати?
Холодний дощ крапа без впину,
Блищать озерцями калюжі,
Намоклий півень вигнув спину,
На сідало сховались кури.
А в лісі дух чути грибний,
Вже й наступає позолота,
Тут не дрімай,
…..
Вже швидко сонечко сідає,
І ніч злодійка не дріма,
Крадькома хвилини крає,
В зоряну торбу запиха.
Тче темний килим, не вгаває,
Працює, втоми нема їй,
В повітрі осінь вже кружляє,
А я прошу тихенько – стій!
Не треба, чуєш, зупинись,
Ще не натішились і край,
…..
Сьогодні лелеки кружляли,
Такі клопіткі, гомінкі,
Малі на крило уже стали,
Попереду довгі шляхи.
У небі свої інститути,
Наука, скажу, не проста,
Порядки там є і статути,
Серце щемить, ох краса.
Дорослі навчають малечу,
Згуртованість – перша задача,
Дивлюсь на науку лелечу,
Пташино,
…..
Дзинь-дзень, дзинь-дзень,
Так цілий день,
Слухавка в баби не вгаває,
І діда зранку накаляє.
Ти бач, які стали круті,
Сидять по хатах, мов в норі.
Жара, не висунуть і носа,
Дід дивиться на бабу скоса.
Не довго думав і гадав,
У льосі слухавку сховав.
Ох,
…..
