У неї весілля, ну так, скажу, драма,
Вона не хотіла, втрутилась мама,
Сивіти в дівках, ой, доню, не гоже,
Якось забудеш, час допоможе.
А як же кохання для неї те вбити,
Вона більше не зможе так щиро любити.
Серце камінне, душа крижана,
Чуже те весілля, й вона там чужа.
Кричать гості гірко, полин на вустах,
Сльози і розпач у неї в очах.
Чи бачиш, коханий, з неба наругу,
Чи вистачить в неї змиритися духу.
Ти відійшов, а вона залишилась,
З втратою досі ще не змирилась.
Клята війна, вбила кохання,
За що, воріженьки, для неї страждання?
Грають музики – весілля гуляє,
Мама радіє, а доня ридає.
Вірш про доньку та маму, про весілля, про втрачене кохання, про війну.