Війна – яка страшна потвора,
Смерть, розпач – дай все зруйнувати,
Щасливі люди були лише вчора,
Сьогодні вовком треба завивати.
Де б не була вона, то горе,
Хай будь-яка країна на землі,
Пролитих сліз давно вже ціле море,
Ніхто не поверне уже рідні.
В когось Будда,
…..
Що ж дочекалися дощу,
І холод вправно дошкуляє,
Вже дим гуляє по даху,
Осінь крокує не вгаває.
Синичка зазира в вікно,
Стибурчать пір’я горобці,
Сирітське не одне кубло,
У вирії давно птахи.
А лебеді, ті обжилися,
Летіти вдаль не до снаги,
Що ж,
…..
Куди це йде стурбований Петрусь,
Ні з ким не хоче навіть спілкуватись,
Так, на гостини запросив дідусь,
Не сила ранку вже було діждатись.
Зайшов у двір чемно привітався,
– Ну, що заходьте, молодий юначе,
Дід вправно в вуса собі посміхався,
В хлопчини серце, немов м’ячик, скаче.
– Скажи,
…..
