Війна – яка страшна потвора,
Смерть, розпач – дай все зруйнувати,
Щасливі люди були лише вчора,
Сьогодні вовком треба завивати.
Де б не була вона, то горе,
Хай будь-яка країна на землі,
Пролитих сліз давно вже ціле море,
Ніхто не поверне уже рідні.
В когось Будда, а в когось Боги,
Хтось у Аллаха вірить щиро,
Хто б там не був, усіх урозуми,
Зроби землянам таке диво.
Невже молитви материнські
Не долітають до небес?
А сльози гіркі сиротинські
Чи до війни йде лиш прогрес?
Геть розходився сатана,
Під’юджує по всій планеті,
Управи, що йому нема?
Кружляє з смертю у дуеті.
Забули звичаї війни,
У чому винні немовлята?
Їх кров дитяча на землі,
Так будь, війна, же ти проклята.
Де б не була, в якій країні,
Прокльони линуть звідусіль,
Хтось заколотить, а безвинні,
В прямому сенсі її ціль.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/11421076/
Вірш прокляту війну. Про смерть та розпач. Про руйнування. Про горе в усьому світі. Про море пролитих сліз. Про різні вірування. Про надію на Бога. Про материнські молитви. Про сатану. Про дитячу кров.