Ось і промайнула пасха,
Хто діждав – Господня ласка.
А скільки вже в іншому світі,
Рідні жалобою сповиті.
Городи садять, хто як може,
Бог це все бачить, допоможе.
В турботах вічних волонтери,
Не всі – є й досі ненажери.
Яким нажива – це війна,
А ними править сатана.
…..
Холодний дощ, весняна суєта,
Свято прийшло та не у кожну хату,
Спаплюжила все клята орда,
Та крові мало ненажерливому кату.
Вкрали весну і тисячі життів,
Сльози криваві миють Україну,
Ти підкорити рід козацький захотів,
Щоб наймитами гнули щораз спину.
Та вмить народ увесь переродився,
Не так тут сталось,
…..
Матусю, дай мені води,
Я хліба не прошу,
Ти, що заснула, ні не спи,
З тобою я засну.
Чуєш, рідненька, знов бомблять,
Десь поруч біля нас,
А там також люди сидять,
Страшний настав в нас час.
А ворог клятий не вгава,
Ну, що для нього треба,
…..
Кіт з собакою зчепилися,
Немов одуріли,
Бій ішов, а пес лихівся,
Зуби, аж свербіли.
Я тебе лихо вусате
Розірву ураз,
Безпритульне і кудлате,
Та кіт ввійшов в кураж.
Пішли кігті в бій без страху,
Начувайся враже,
Натерпівсь собака ляку,
Нехай ще хтось скаже.
…..
Сиротою яблуня стоїть на подвір’ї,
Хати вже немає залишились вирви.
Пес скавчить… Як вижив, а хто його зна?
Боже, милосердний, за що ця війна?
Хазяїв із льоха звільнили сусіди,
Ох, зазнали збитків, знущання та кривди.
Бабця гірко плаче, дід бубнить без впину,
За що земля держить кляту ту тварину?
…..
Вже тішать очі квіточки,
Та відчай душу не минає,
Кубляться птахи залюбки,
Сирена грізно завиває.
Жахи війни серце гризуть,
Щодень невтішні вкрай новини,
Бомби на крилах смерть несуть,
Нема страшнішої картини.
Берези плачуть, їх пора,
Але той сік смаку немає,
Страшні реалії – війна,
…..
Їхали козаки із війни додому,
Везли перемогу, забули про втому.
Їхали лісами, їхали полями,
Чекали кохані та рідненькі мами.
Вся дружня родина героїв прославляє,
Вільна Україна всі біди здолає.
Їхали козаки, всі мужні герої,
А кацапи кляті убивці, ізгої.
Сонечко сміється високо із неба,
Чого не живеться,
…..
За що тримає ця земля
Ката-убивцю москаля,
За що? У кого запитати?
Голосить осиротіла мати.
І дітки сльози проливають,
Маму у вічність проводжають.
Мале зґвалтоване дитя,
За що загублене життя?
Пошматані дівочі долі,
Пекельні муки у неволі.
Голодом зморені, за що?
Ущент все знищене село.
…..
Сорока діток рахувала,
На війну всіх відправляла,
Ати-бати, ати-бати,
Йдуть сороки воювати.
Немалесенька родина,
Віддала вітчизні сина.
А той думки і не мав,
У полон миттю попав.
Плаче, сльози витирає,
А сорока не вгаває.
Вдосталь ще в неї синів,
Другий в танку задимів.
А вітчизна править дай,
…..
