Гуртується військо,
Свій край захищати,
Вороги близько,
З горя плаче мати.
З того боку плаче,
А з цього голосить,
Не піде багате,
Смерть бідноту косить.
А рогатий з пекла,
Всюди сіє смуту,
Йому крові треба,
За страшну спокуту.
Його бісенята,
Мовби одуріли,
…..
Зорали трактори стежину,
Де були мамині сліди,
Та в снах солодких туди ще лину,
Хоч вдосталь втікло води.
Та стежка, мов змійка, була між хлівами,
Волошки манили – краса,
Біль не проходить, не гасне з роками,
Рана до віку жива.
Вже діти дорослі, тішать онуки,
…..
Відпусти, благаю відпусти,
Досить вже ілюзій, сподівання,
Замету усі твої сліди,
Заспіваю, немов пташечка із рання.
Полечу до неба залюбки,
Не боявшись крила обпалити,
І розвію вітром всі плітки,
Я ще зможу щиро полюбити.
Іди, не озирайсь назад,
Поміж нас давно вже чорна смуга,
…..
Лину туди, де сонце і роса,
Злилися палко в одне ціле,
Вона до неба швидко відліта,
Те дійство неповторне і невпинне.
Її беруть в обійми небеса,
Тоді на вечір відпускають знову,
Лягає перлами Божа роса,
І поринає у красу казкову.
Смакують птахи той безцінний дар,
…..
