Бо старість, то, не жарти
Бігла десь в даль, так навмання,
Мов не торкалася землі,
Вмить відмовилась рідня,
За її нескоєні гріхи.
Він поглумився і майнув,
Для нього іграшка й пусте,
За неї вмить вже він забув,
Вона життя нове несе.
Не зламалась, гордо йшла,
Здолала все, удосталь сил,
…..