– Онучку, чуєш, йди сюди,
Подай із кухлика води,
Спекотне сонце дошкуляє,
Нога не йде, щось заважає.
Не хоче слухатись і крапка,
Вже лінь носити їй і тапка.
– Чому ж самотня, бабцю, ви?
Певно без їжі і води.
– Я не самотня є рідня,
Кому ж каліка треба я?
…..
Міряють діти калюжі,
Своє дитинство вмить згадала,
Колись ішли гарні дощі,
А дітвора то не вгавала.
Вода тепленька, пара йде,
І ми забулися про втому,
Сукні мокрі, то пусте,
Хоч і пора вже йти додому.
Веселка небо сповива,
Така яскрава і красива,
Пісні співає дітвора,
…..
Жнива покликали у поле,
Колос від вітру шелестить,
Перша стерня вже ноги коле,
Комбайн в роботі кожну мить.
Дощ іде, оце халепа,
Просили слізно – не було,
Трохи пішов, та вже не треба,
А він пиріщить, мов на зло.
Свої закони є на небі,
Не буде так,
…..
