Скупався ранок у росі,
Туманом простелився,
Уже притихли солов’ї,
День новий народився.
Комусь несе гірку печаль,
А комусь радість, втіху,
Хтось дивиться з журбою в даль,
А хтось ні, каже, лиху.
У кожного свій хрест,
Один – в родині все панує,
А інший – самотній,
…..
Сниться діду гарний сон,
Жене баба самогон,
На годинник подивився,
Мало з печі не звалився.
Що це баба геть здуріла,
Що його не розбудила,
Вже надворі білий день,
А він спить ще – старий пень.
Вийшов з хати, от дива,
Літа баба, мов бджола,
…..
Вийшло сонечко з-за гаю,
Гаю зеленого,
Я йому пісень співаю,
І молюсь до нього.
Світи сонечко, світи,
Промінцями ясно,
Роди житечко, роди,
Колосками рясно.
Роди житечко у полі,
Пшениця, овес,
Пошли, Боже, щастя, долі,
На рід наш увесь.
Антоніна Грицаюк-Вийшло сонечко з-за гаю(художник: Ірина Легенька)
Вірш про сонечко.
…..
Білочка пухнаста по деревах скакала,
Своїм діткам ягоди та горіхи рвала,
Маслюків назбирала в лісі під сосною,
Буде їм, що їсти лютою зимою.
Так літо і осінь трудиться завзято,
Буде діткам що їсти, тоді буде свято,
Не може час свій вона марнувати,
Зиму не довго в гості чекати.
…..
Ходить осінь порядкує,
Всіх гостинцями частує.
Білочці – гриби, горіхи,
Білченятам для потіхи.
Їжачок все чмих та чмих,
Він до яблуньки підбіг.
Осінь з вітром розмовляє,
А той яблучка кидає.
Їжачкові це лиш свято,
В нього є рідні багато.
Лиш ведмідь вже хоче спати,
…..
Каже Грицик до матусі,
– Я до школи йти боюся.
По дорозі є гусак,
Пощипатись він мастак.
З-за воріт він визирає,
Наче лиш мене чекає.
Засміялась тут мама,
– Не така вже синку драма.
Тонку різочку візьми,
Свою мужність покажи.
Боягуз він той гусак,
…..
У маленького Колі,
Сині всі долоні.
Запитує мама,
Що це в них за драма.
Той опустив очі,
Сказати не хоче.
Покликала тата,
Ще й старшого брата.
Кліпає очима,
Маленький хлопчина.
Дуже захопився,
Старанно трудився.
Як робив уроки,
Набрався мороки.
…..
Розсмішили горобці,
Позлітались чисто всі.
В калюжі купаються,
Завзято стараються.
Миють крила і хвоста.
Аж кругом летить вода.
Не вгавають і на мить,
Цвірінь-цвірінь в небо летить.
Покупались, посушились,
І всі дружно розлетілись.
Розлетілись хто куди,
Сон зморив після води.
Антоніна Грицаюк-Горобці(художник: Ірина Легенька)
Віршик про горобців.
…..
Покотився колобок,
Скік-скок, скік-скок,
Від діда втік, від баби втік,
Скік-скік, скік-скік.
Від ведмедя втік, від вовка втік,
Скік-скік, скік-скік,
І зайчиська обдурив,
Той геть вуха опустив.
Скік-скок, скік-скок,
З горбика на горбок,
А руда-руда лисиця,
Мовби та чарівниця.
Слова ніжні промовляла,
…..
