Скупався ранок у росі,
Туманом простелився,
Уже притихли солов’ї,
День новий народився.
Комусь несе гірку печаль,
А комусь радість, втіху,
Хтось дивиться з журбою в даль,
А хтось ні, каже, лиху.
У кожного свій хрест,
Один – в родині все панує,
А інший – самотній, немов перст,
В минуле думками мандрує.
Ще молоде, а вже круте,
Статки пливуть впину немає,
Усе не так, усе не те,
«Бідні сміття!» – щодень волає.
А тут нещасний пенсіонер,
Весь вік тягнув, немов той віл,
І ось жебрак він відтепер,
Терпіти те немає сил.
Сонце сміється із гори,
Таке яскраве і звабливе,
Та насувають вже хмари,
Життя буває гонорове.
То пестить, ніжно пригорта,
А то, мов мачуха мордує,
Доля, скажу, вам непроста,
А Бог все бачить і все чує.
Вірш про людську долю. Про новий день. Про печаль, радість та втіху. Про життєвий хрест. Про самотність. Про статки. Про нещасного пенсіонера.