Антоніна Грицаюк-Невтішні реалії

Невтішні реалії

Нова сторінка, невтішні реалії…
Як не крути, а все ж життя іде.
Снують жінки, мов зірвані конвалії,
А страх в обійми, мов капкан, гребе.

Хвороба – вирок чи то Божа кара?
Де відповідь шукати? Може, в снах?
Думки снують, як чорна, зимня хмара,
І мовби не в таких я ще літах…

Кругом понурість,

…..