Я візьму й намалюю світанок,
Ось таким, яким бачу його,
Вмить вікно звільню від фіранок,
Пестить сонця враз ніжне тепло.
На черемусі стих соловейко,
Вже зозуля на варті стоїть,
Небо висне, ну, зовсім близенько,
Горизонт десь до себе манить.
М’ячем серце у грудях забилось,
Як люблю я цю Божу красу,
…..
У решето зібрала зорі,
Тоді скрутила в перевесло,
Сипнула янголам в долоні,
Трудилась вправно, вміло, чесно.
Не задрімала, бо вона
Закоханим, мов чарівниця,
Зірвалася одна зоря,
Летить у низ, немов жар-птиця.
Це на бажання для надії,
Хтось вірить праведно у це,
Нехай здійсняться світлі мрії,
…..
За став сонце давно вже вмостилось,
Невгамовні лишень рибаки,
Хтось не підсік, а комусь щось наснилось,
Без улову сидять залюбки.
Гомонять усі лише тихенько,
Не сполохати рибу всю враз,
Ніч за плечі бере так швиденько,
Відійди, тут почався кураж.
Може клюнуло, скільки, і що?
Є підсака,
…..
Ще не думало світати,
Спало місто і село.
Молилась Богу щиро мати,
На серці важко так було.
Сльози котились, мов горох,
За що, у кого запитати?
Клятий убивця, щоб ти здох,
Скільки ще будеш мордувати?
Здригнулось небо і земля,
Дахи тріщали, скло летіло,
Покарай,
…..
