Хлепче воду кіт із ночі,
Аж на лоба лізуть очі.
Господиня засмутилась,
Бринза з гніту десь поділась.
Аж тут трісь себе по лобі,
Час завдячити худобі.
Ох, котяра, злодіяка,
Воду цупить ще й собака.
Ділили, певно справедливо,
Що лежало косо-криво.
Як, скажи, туди заліз?
Геть,
…..
Сонечко радісно сміється,
Мов каже, все лихе минеться.
Курличуть в небі журавлі,
Махають крилами мені.
В коханні гуртуються коти,
Генетика – крути, верти.
Синички мостять вже кубло,
Зима майнула всім на зло.
Туман під вечір постелився,
Собака в буді зажурився.
Весна – настав час для любові,
…..
Підкралось зненацька кохання,
Весна була напрочуд рання.
Звабливо всміхнулась дівчина,
На те є важлива причина.
І легінь наснивсь серед ночі,
Збентежили серце ті очі.
Почула пташина співає,
А серце, серце волає.
Вийди, послухай на двір,
Зустрінеш його лиш повір.
Вже сонце мостилося спати,
Не гоже надію втрачати.
…..
