Очі не бачать і не чути ніг
Води – шептали губи тихо,
Хоч крапельку, мамо, благаю,
Помовч, рідненький, буде лихо,
Із того світу витягаю.
Затих, він був уже не тут,
Ішов по полю, а жита буяли,
Усі шляхи на горизонт ведуть,
Багато йшло за ним не відставали.
Дорога бита, на ній змішались враз,
…..