Антоніна Грицаюк-Українця не прогнути

Українця не прогнути

За туманом місяць повний,
Ледве-ледве визира,
Не лінивий, а проворний,
Шлях здолає до видна.

Роси линуть на озиму,
Вкрили, мовби сріблом,
А я серцем туди лину,
На те поле за селом.

Ген берізок гай осінній,
У зажурі вже стоїть,
Виводок гусей вкрай пізній,

…..