Грюкав в двері листопад,
Жовтень каже йди назад,
Що ти, брате, схаменися,
Мені місцем поступися.
Правив ти, я не втручався,
Свого часу вже діждався.
Приморожу позолоту,
Ще знайду собі роботу.
Вдосталь нині маю справ,
Мені геть не до забав.
А ти йди, мостися спати,
Не бунтуй вже Бога ради.
…..
Сховалось сонце, як і не було,
А дощ періщить, миті не вгаває,
Грибів у лісі, мовби всім на зло,
Негода за ворота не пускає.
Є відчайдухи, дощовик й гайда,
Хай йому грець, не гоже пропустити,
А там перлинами вода,
Ну, як, скажіть, красу цю не любити?
Блищать голівки вимиті,
…..
Палахкотить свічка, мов людське життя,
Нова гладенька, аж вогонь тріщить,
І гнітик в неї до пуття,
Лиш інколи легенько затремтить.
Щораз тихенько хилить її в бік,
Не той вогонь стає, не та уже і сила,
Частіше й гнітик вже тремтить,
І віск, мов сльози, жалібно пустила.
Тихенько так вона вже відгоріла,
…..
Осіння мряка вкрай дістала,
Дощить без впину день при дні,
Бабине літо закувала,
Немов залізні кайдани.
В селі роботи ще без міри,
Не в силі все те подолати,
Плоди на радість всім родили,
Негода не дає зібрати.
Худоба нехотя йде в поле,
Яка там паша,
…..
