Дідові покоси
Вправно дід кладе покоси,
Ще блищать ранкові роси,
А коса його від батька,
У руках вогненна, хвацька.
Скільки нею накосив,
Поклепав і підмантив,
Тоді знов брався за справу,
Косовиця за забаву.
Розмахнувсь у спині трісь,
Ще й коссєм у лоба блись,
Клята гуля враз з’явилась,
…..