Ти заглянь в мої очі на мить,
І згадай їх небесну блакить,
Час уже не вернути назад,
Та незмінний щораз зорепад.
Зірка бачиш, до низу летить,
Серце в грудях від щастя тремтить,
Все згадалось, не згасло кохання,
Заспівала знов пташечка рання.
Ніч не спала, дивилась у даль,
…..
Сідало сонце, а комарі,
Що ж дочекалися пори,
Мов бджоли з вулика летіли,
І щохвилини скаженіли.
Дерлися у вікна, двері,
Ох, надоїдливі холери.
Таке мале, а ненаситне,
Таке проворне, таке спритне.
Хімія для них пусте,
Хвильку спочине і гризе.
Така напасть, що тут робити,
До зими треба пережити.
…..
Мені, любий, наснилось кохання,
У весільнім цнотливім танку,
Голосисте, мов пташечка рання,
Ще й уквітчане в шлюбнім вінку.
Воно щирістю ніжно сповите,
І в гарячих обіймах палких,
Добротою сердечною вкрите,
Не на заздрість, на радість для всіх.
Та ще й множиться сміхом дитячим,
І обіймами ручок малих,
…..
Йде родина до ставка
Два дзьобатих гусака,
Гуска сіра й гусенята,
Й біла виводком багата.
Ті пищать, ті геготять,
Швидше до води біжать,
Ох, весела метушня,
У воді уся рідня.
І купались, і пірнали,
Пір’я мили не вгавали,
А в малечі лиш пушок,
Колись з нього буде толк.
…..
