Антоніна Грицаюк-Зимові спогади

Зимові спогади

То дощ, то сніг не розбереш,
Но не зима – справжня халепа
Мов всюдихід по воді йдеш,
Зимі вже схаменутись треба.

Так як колись уже нема,
Сніг замете, аж плід сховає,
Гуртується в мить дітвора,
Сміх, радість ехом скрізь лунає.

Тут санки, лижі, ковзани,
Усе при справі годі спати,

…..