Пам’ятає все, як вчора
Йшла, немовби не своя,
Геть заплітались ноги,
Відмовилась уся рідня,
Вмить розійшлись дороги.
Під серцем стрепенувся плід,
Ні, не кохання, а відрази,
Їй ще не повних двадцять літ,
Вирували розпач і образи.
Батьки зріклись і вся рідня,
Вона була, мов прокажена,
Що це за лихо,
…..