Летить ворон, летить чорний на льоту кряче,
Плаче моя Україна гірко-гірко плаче.
Плачуть ліси і діброви, полонини, гори,
Нема ладу землі рідній, одне лише горе.
Пруть до влади мужі кляті, чубрають волосся,
Невже так до віку буде чи мені здалося.
Ділять ті портфелі чорні грошами набиті,
А для бідного народу скажіть,
…..
Схаменіться добрі люди!
Не рвіть Україну,
Не ганьбіть рідну землю,
На віки єдину!
Вона на світ породила,
Дала те, що мала,
Та якась нечиста сила
Віру підірвала.
Українці піднялися,
Не хочуть мовчати
На майдан геть подалися,
Правди добувати.
Встань, Тарасе,
…..
Мур-мур-мур муркоче киця,
Ходить така небилиця,
Що не хочу працювати,
Мені лиш аби поспати.
То не правда ой ні, ні,
Працювати любо мені,
Я працюю так завзято,
Мені праця немов свято.
Гонять тільки мене всюди,
Недовірливі всі люди,
На столі лиш примощусь,
Вмить на дворі опинюсь.
…..
Вихвалявся в лузі коник-стрибунець,
Ох який я гарний, який молодець,
Куди захочу – скочу, нікого не боюся,
На листок зелений справно примощуся.
Сидів на листкові довго вихвалявся,
Аж тут зеленій жабі на язик попався,
Вихвалятись діти це погана звичка,
Бо можна попастись на злого язичка.
Антоніна Грицаюк-Коник-стрибунець(Художник: Ірина Легенька)
Віршик про коника-стрибунця,
…..
