Вірші
Вінець літа
До кордону літо вправно так крокує,
Осінь не дрімає на нього чатує.
Стелиться туманом, теплою росою,
Голова сповита пишною косою.
У пелені яблука ще й груші медові,
…
Земля стогне
Земля стогне, небо плаче,
Ворон лячно усе кряче.
Ворог геть немає впину,
Нищить неньку-Україну.
Іде по трупах день і ніч,
Кричить грізно в лузі сич.
…
Ой, казала мама
Ой, казала мама не люби Данила
Він вроди не має, а дурна є сила.
Ой, казала мама не люби Микиту,
Рід великий має,
…
В обійми летіла
В обійми летіла, аж крила ламала,
Десь бралася сила, бо щиро кохала.
А він для забави, або для рахунку,
Звабив сердешну не задля поцілунку.
…
Геть невдалий цей круїз
Почубралось воронячче,
Перше регоче, друге плаче.
Третє дає драпака,
Ось комедія така.
Кріт в норі тремтить від ляку,
Запроданця вб’ю собаку.
…
Старості в стрій ще не пора
Летять роки до зеленгаю,
А я кричу: «Куди, куди?»
Сліди я ваші позбираю
І напишу вірша рядки.
Моє дитинство босоноге,
…
Бій солдата
Сон короткий у солдата,
Передова – пекельний жах!
В руках тримає автомата,
Все ж посмішка є ну вустах.
Солодкий сон: діти,
…
Молодиця і полуниці
Дуже гарна молодиця,
Чорноброва, білолиця,
Подалася на базар,
Щоб продати свій товар.
Полуниці у відрі,
Йшла рівненько по межі.
Там до лісу повернула,
…
Червона чума
Щодень у бій ідуть солдати,
Щодень голосить чиясь мати,
Чекають з фронту діти тата,
Війна – та будь же ти проклята.
Той,
…