Вірші

Антоніна Грицаюк-А в душі ми усі молоді

А в душі ми усі молоді

Я до тебе прийду до світання,
І постукаю тихо у шибку,
Пробач, любий, що птаха я рання,
Песть, люби сизокрилу голубку.

Місяць ще зазирнув у вікно,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Чи було це все, чи наснилося

Чи було це все, чи наснилося

Ой, йшла кладкою поперечкою,
А там полечком навпростець стежкою,
А та стежечка та й звивалась,
Вдаль волошками простелялась.
Як вінок сплела озирнулася,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Яка ти, доленько, зрадлива

Яка ти, доленько, зрадлива

Яка ти, доленько, зрадлива,
Так вмієш плани руйнувати,
Була учора ще щаслива,
Сьогодні лихо йде до хати.

Світило сонце без хмарини,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Мирне небо у кожного мрія

Мирне небо у кожного мрія

В думках лину туди, де згубились сліди,
Тих, кого вже зі мною немає,
Любий, Боже, прости усі їхні гріхи,
Серце в грудях,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Яка в війні цій суть?

Яка в війні цій суть?

Клекоче ненависть щоднини,
І вже межі немає,
Не вистачає їй грудини,
Слізьми лице вмиває.

За що? Чому? Ну, і для чого?

Читати →
Антоніна Грицаюк-Зраду важко пережити

Зраду важко пережити

Кричала, чуєш, зупинись,
Та на всі боки подивись.
Ген, той зимовий зорепад,
Який не повернеш назад.
А там весняний першоцвіт,
І нам неповних двадцять літ.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Вінець літа

Вінець літа

До кордону літо вправно так крокує,
Осінь не дрімає на нього чатує.
Стелиться туманом, теплою росою,
Голова сповита пишною косою.
У пелені яблука ще й груші медові,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Земля стогне

Земля стогне

Земля стогне, небо плаче,
Ворон лячно усе кряче.
Ворог геть немає впину,
Нищить неньку-Україну.
Іде по трупах день і ніч,
Кричить грізно в лузі сич.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Ой, казала мама

Ой, казала мама

Ой, казала мама не люби Данила
Він вроди не має, а дурна є сила.
Ой, казала мама не люби Микиту,
Рід великий має,

Читати →