Вірші

Антоніна Грицаюк-Армія виродків-убивць

Армія виродків-убивць

З якого тіста замісили
Вас виродки, убивці,
Ви людське все в собі згубили,
Вампіри, кровопивці.

Запрограмовані на смерть,
Не треба й мізкувати,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Вселилася в душі війна

Вселилася в душі війна

Вселилася в душі війна,
Щось би про мир писати,
Та рана щодень ожива,
Вночі не дає спати.

Бентежив завжди мене цвіт,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Між нами вічна вже стіна

Між нами вічна вже стіна

Ось і промайнула пасха,
Хто діждав – Господня ласка.
А скільки вже в іншому світі,
Рідні жалобою сповиті.
Городи садять, хто як може,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Христове воскресіння

Христове воскресіння

Холодний дощ, весняна суєта,
Свято прийшло та не у кожну хату,
Спаплюжила все клята орда,
Та крові мало ненажерливому кату.

Вкрали весну і тисячі життів,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Війна очима дитини

Війна очима дитини

Матусю, дай мені води,
Я хліба не прошу,
Ти, що заснула, ні не спи,
З тобою я засну.

Чуєш, рідненька,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Бійка кота з собакою

Бійка кота з собакою

Кіт з собакою зчепилися,
Немов одуріли,
Бій ішов, а пес лихівся,
Зуби, аж свербіли.

Я тебе лихо вусате
Розірву ураз,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Боже, милосердний, за що ця війна?

Боже, милосердний, за що ця війна?

Сиротою яблуня стоїть на подвір’ї,
Хати вже немає залишились вирви.
Пес скавчить… Як вижив, а хто його зна?
Боже, милосердний, за що ця війна?

Читати →
Антоніна Грицаюк-Жахи війни

Жахи війни

Вже тішать очі квіточки,
Та відчай душу не минає,
Кубляться птахи залюбки,
Сирена грізно завиває.

Жахи війни серце гризуть,
Щодень невтішні вкрай новини,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Їхали козаки із війни додому

Їхали козаки із війни додому

Їхали козаки із війни додому,
Везли перемогу, забули про втому.
Їхали лісами, їхали полями,
Чекали кохані та рідненькі мами.
Вся дружня родина героїв прославляє,

Читати →