Вірші

Антоніна Грицаюк-Рік смутку, горя і надії

Рік смутку, горя і надії

Рік смутку, горя, зрад, а все ж надії,
Під звук сирен іде в минуле він,
Одні тепер у українців мрії,
Почути: “Перемога!” – під церковний дзвін.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Мамина таємниця

Мамина таємниця

Пише мама листи і складає в скарбницю,
Вона має від всіх вже давно таємницю.
Геть вже висохли сльози, пересохли зіниці,
Ніжно скарб свій бере в кладовій на полиці.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Плакали люди

Плакали люди

Плакали люди, падали квіти,
В чорну жалобу були сповиті.
Ехо летіло, кричала мати,
Сльози втирали друзі-солдати.
Батько сивів, беззвучно вив,
Від люті брат,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Дід ковзар

Дід ковзар

Льодом вкрилася вода,
Це справжнісінька біда.
Дід в дитинство провалився,
Зранку молока напився.
Взяв з горища ковзани,
Баба знає – до біди.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Лиска злодійка

Лиска злодійка

Влізла лиска у курник,
Підняли тут кури крик.
Куд-куда, куд-куда,
Ох, і лихо, ох, біда.
Спав у буді пес Палкан,
Не такий був в нього план.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Так будь, війна, же ти проклята

Так будь, війна, же ти проклята

Війна – яка страшна потвора,
Смерть, розпач – дай все зруйнувати,
Щасливі люди були лише вчора,
Сьогодні вовком треба завивати.

Де б не була вона,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Що ж дочекалися дощу

Що ж дочекалися дощу

Що ж дочекалися дощу,
І холод вправно дошкуляє,
Вже дим гуляє по даху,
Осінь крокує не вгаває.

Синичка зазира в вікно,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Неочікуваний подарунок

Неочікуваний подарунок

Куди це йде стурбований Петрусь,
Ні з ким не хоче навіть спілкуватись,
Так, на гостини запросив дідусь,
Не сила ранку вже було діждатись.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Кому треба таке сі́м’я

Кому треба таке сі́м’я

Каже мама годі, Грицю,
Веди в хату вже дівицю,
До вінця тобі вже час,
Потіш внуками ще нас.
Ой, вже годі вам журитись,

Читати →