Вірші

Антоніна Грицаюк-На крилах день новий летить

На крилах день новий летить

Туливсь світанок до вікна,
З-за небокраю сонце встало,
Летіла з вулика бджола,
Все після ночі оживало.

Росою вмилися жоржини,
Тягнуться мальви в височінь,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Шаркове прозріння

Шаркове прозріння

Ледачий пес геть знахабнів,
На місяць виє, а в день спати,
Ще й поганяє всіх котів,
Хоч возом їдь чужий до хати.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Котяче життя

Котяче життя

Просився кіт з двору до хати,
Замерз і їсти уже час,
Миш не вдалось йому впіймати,
В оселі тепло, просто клас!

Хоч і малеча норовлива,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Моя щира сповідь

Моя щира сповідь

Серпневе сонце у вікно
Ще зрання посміхнулось,
Все пригадала, що було,
Нічого не забулось.

Юні роки і колектив,
Вже багатьох немає,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Правдива історія

Правдива історія

Придебенція така,
Зустріла в лісі їжака,
Хтось по-свинськи поступив,
Шоколадку вправно з’їв.
Викинув обгортку і фольгу,
Їжакові не до сну.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Розбита чаша

Розбита чаша

Зупинися благаю на мить,
Куди йдеш, не твоя то стежина,
Невже серце й на грам не тремтить,
Тут дружина твоя і дитина.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Хтось бачить все, комусь пусте

Хтось бачить все, комусь пусте

Ну що ж і серпень завітав,
Вночі дощем, вранці росою,
Із липнем пліч-о-пліч став,
І не зворотньою журбою.

Ще пестить сонце залюбки,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Душевні муки

Душевні муки

– Онучку, чуєш, йди сюди,
Подай із кухлика води,
Спекотне сонце дошкуляє,
Нога не йде, щось заважає.
Не хоче слухатись і крапка,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Іди, іди дощику!

Іди, іди дощику!

Міряють діти калюжі,
Своє дитинство вмить згадала,
Колись ішли гарні дощі,
А дітвора то не вгавала.

Вода тепленька, пара йде,

Читати →