Зупинися благаю на мить,
Куди йдеш, не твоя то стежина,
Невже серце й на грам не тремтить,
Тут дружина твоя і дитина.
І він йшов, мов той танк, на таран,
Непохитна була та хода,
Та невдовзі відкрився обман,
Та дорога назад непроста.
В неї серце, немов та крижина,
Зрада й досі висить камінцем,
З ляку погляд ховає дитина,
А в душі лиш спокута і щем.
Як назад повернути шляхи,
Як ту чашу розбиту зліпити,
Вірний шлях святий, Боже, вкажи,
Вже до скону не буде грішити.
Вірш про зраду чоловіка. Про дружину та дитину. Про обман. Про дорогу назад. Про спокуту і щем. Про розбиту чашу.