Моя щира сповідь

Антоніна Грицаюк-Моя щира сповідь

Серпневе сонце у вікно
Ще зрання посміхнулось,
Все пригадала, що було,
Нічого не забулось.

Юні роки і колектив,
Вже багатьох немає,
Спомин про кожного ожив,
Час, мов вода, стікає.

Ще молоді і запальні,
Ми вміли працювати,
Лунали весело пісні,
Ходили на паради.

Всілякі конкурси, а ще
Масу згадала зелену,
Зараз працюють, то не те,
Я й досі бачу сцену.

За цехом цех іде у бій,
Пісня летить, мов птах,
І Чичмар, мов той чародій,
Усмішка на вустах.

Змішались юність, зрілість враз,
Злились в один кулак,
Перемогти лунав приказ,
Ну що ж хай буде так.

То ж працювали, як воли,
Та вміли відпочити,
Де там святкові, вихідні?
Наказ – треба робити!

Якось все ладилось у нас,
Усе кругом встигали,
Згадаймо, друзі, всі той час,
І тих, хто вже не з нами.

Терпіння і наснаги всім,
Любові, здоров’я, миру,
Хай береже Господь ваш дім,
Прийміте сповідь щиру.

Антоніна Грицаюк-Моя щира сповідь
Антоніна Грицаюк-Моя щира сповідь(фото з архіву Антоніни Грицаюк)

Вірш про юні роки. Про колектив. Про спомин. Про працю. Про пісні та паради. Про конкурси. Про зелену масу. Про цехи. Про відпочинок. Про сповідь.

Поділіться дописом

Share on facebook
Facebook
Share on twitter
Twitter
Share on linkedin
LinkedIn
Share on print
Друкувати