Туливсь світанок до вікна,
З-за небокраю сонце встало,
Летіла з вулика бджола,
Все після ночі оживало.
Росою вмилися жоржини,
Тягнуться мальви в височінь,
Літати діток лелеки вчили,
Майнути в вирій – це їх ціль.
На дроті ластівки вмостились,
Щебечуть, хвильки не вгава,
Люди в хатах заворушились,
Ставати певно вже пора.
Хто до плити, хто до хліва,
Малеча солодко так спить,
Награється ще дітвора,
Швиденько день так в даль летить.
Підбілив вуса рудий кіт,
Напивсь смачного молока,
Вже півень вискочив на пліт,
Горланити давно пора.
До сонця соняшник всміхнувся,
Вмостився джміль і вмить затих,
Місяць сховався, схаменувся,
На крилах день новий летить.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/6632600/
Вірш про новий день. Про сонячний світанок. Про природу. Про квіти. Про птахів. Про людей.