Просився кіт з двору до хати,
Замерз і їсти уже час,
Миш не вдалось йому впіймати,
В оселі тепло, просто клас!
Хоч і малеча норовлива,
Шарпає вуса і хвоста,
І господиня вкрай криклива,
Та це пусте все для кота.
А що робити, він вже звик,
Малеча мучить та годує,
Ну, а в господині той язик,
Його він зовсім не дратує.
Господар справжній, скажу, шах,
Його любов ціни не має,
Голубить, пестить на руках,
Кіт муркотить і не вгаває.
Лащиться вправно з усіх сил,
Трубою хвіст, в антену вуха,
Корму в блюдце натрусив,
Ох, смакота, справжня спокуса.
Вже загляда ніч до вікна,
Вмостились діти вправно спати,
На полювання йти пора,
І досить боки наїдати.
В нас, хто не робить, той не їсть,
Іди, іди не озирайся,
У хаті кіт всього лиш гість,
Швиденько в хлів тут вимітайся.
https://www.pexels.com/uk-ua/photo/5947793/
Вірш про кота. Про теплу оселю. Про малечу. Про господиню. Про господаря. Про муркотіння. Про смачний корм. Про ніч. Про полювання. Про хлів.