Про життя

Антоніна Грицаюк-Летять роки

Летять роки

Летять роки
За дрімучі ліси,
Я їх не пускаю,
Віжки все натягаю.
Та не тут, то було,
Вони мчать, мов на зло.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Розгубила сліди

Розгубила сліди

Розгубила сліди,
Замели їх сніги,
Потім дощ по весні
Змив, немов не були.
Ну, а я все у сні,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Зима майне і все лихе мине

Зима майне і все лихе мине

Помітили вже сонце не осіннє,
Світить по-іншому – це зовсім вже не те,
У ньому є, скажу, якесь прозріння,
Зима майне і все лихе мине.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Різні людські цінності

Різні людські цінності

Котиться клубком життя
Швиденько вниз з гори,
В одного усе до пуття,
А другий так аби.

Живе одним прожитим днем,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Очі не бачать і не чути ніг

Очі не бачать і не чути ніг

Води – шептали губи тихо,
Хоч крапельку, мамо, благаю,
Помовч, рідненький, буде лихо,
Із того світу витягаю.

Затих, він був уже не тут,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Добре в бабці гостювати

Добре в бабці гостювати

Сіла бабця на порозі,
Руки змерзли на морозі,
Кіт на пелені вмостився,
Муркотить і притулився.
Вибрала білих зернят,
Це гостинець для внучат.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Втрата сина

Втрата сина

У долині льон, льон,
Мамі сниться сон,
Розцвітає рясно,
Сивіє завчасно.
Гримить громовиця,
Вже вона вдовиця.
Син до війська рветься,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Українця не прогнути

Українця не прогнути

За туманом місяць повний,
Ледве-ледве визира,
Не лінивий, а проворний,
Шлях здолає до видна.

Роси линуть на озиму,
Вкрили,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Лист синам України

Лист синам України

Пишу листа для вас, любі синочки,
В душі тримати – це велика ноша,
Хоч не сповивала в сповиточки,
Та нас всіх міцно об’єднала раша.

Читати →