Ви бачили, як сонечко сміється,
Світанок ніч почав вже обкрадати,
Дасть Бог невдовзі лихо це минеться,
Будемо неньку дружно піднімати.
Надія є, незгасне – це закон,
Не туди йшли і не на тих нарвались,
Не піде воїн на принизливий уклін
Не одним життям уже розрахувались.
А лідер наш, ну, як завдав він жару,
Семоняниха, Скабєєва і Соловйов,
Волають, аж із рота видно пару,
Сморід через «ящик» геть пішов.
До нього тягнуть посадовці руки,
І рукоплеще світова еліта,
А ви себе загнали у кут, суки,
Що вам дала брехлива украй свита.
Розруха скрізь: глубинка є глубинка,
В багні по вуха, тішитеся чому?
Вже ваша перегорнута сторінка,
Вся нечисть повернеться у пітьму.
А наша ненька буде процвітати,
І не забуде всіх Героїв імена,
Вона не мачуха як ваша, вона – мати,
В чуже не лізла, не хотіла зла.
![Антоніна Грицаюк-А наша ненька буде процвітати](https://antonina.in.ua/wp-content/uploads/2022122301.jpg)
Вірш про відродження України. Про надію. Про понівеченні життя. Про лідера країни. Про російських брехунів. Про повагу світової еліти. Про брехливу свиту. Про росіян по вуха в багні. Про процвітання неньки-України. Про вічну пам’ять Героїв.