Вірші

Антоніна Грицаюк-Ой, полечко, поле

Ой, полечко, поле

Ой, полечко, поле,
Тут стерня не коле,
Горе тут гуляє
Птаство розганяє.
Посіяні міни,
Не для сівозміни.
Для смерті розрада,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Трударі невтомні

Трударі невтомні

Задощило зранку,
Подих посвіжів,
Дід вмостивсь на ґанку,
Люльку закурив.

Баба, мов та квочка,
Квокче нема впину,
Півень п’є з дзюрочка,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Затоптані квіти у землі

Затоптані квіти у землі

Затоптані квіти у землі,
Давно привабливість згубили,
Надовго рана у рідні,
О, Боже, дай терпіння й сили.

Чужі поплакали, пішли,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Коловерть в природі

Коловерть в природі

Пташиний виводок в кублі,
Такі кумедні ще малі.
Дзьоби розкриті та пищать,
Батьки в турботі не засплять.
Комашню косять день при дні,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Господар відійшов у Вічність

Господар відійшов у Вічність

Зиркає місяць у вікно,
Одним великим оком,
В ту ніч по-іншому було,
Жахнувся ненароком.

Господар, мовби задрімав,
Усмішка на лиці,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Сіла хмара на тополю

Сіла хмара на тополю

Сіла хмара на тополю,
Розкажи про свою долю:
Як живеш, і що ти бачиш?
Від самотності не плачеш?
Стрепенулася та лячно,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Клопітке літечко

Клопітке літечко

Літечко вмостилось,
У кубло лелеки,
Трішки загордилось,
Зморилось від спеки.

Нічку подрімало,
А тоді майнуло,
Щирість пам’ятало,
Дітками сипнуло.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Хто зрадив раз, так той без віри

Хто зрадив раз, так той без віри

Щодень війна, мов ножем крає,
Душа від відчаю волає,
Ну, а думки не дають спати,
На весь світ хочеться кричати.
Кацапів посунемо на край,

Читати →
Антоніна Грицаюк-За кого помираєте?

За кого помираєте?

Тікає травень до межі,
Не за горами літо,
А орки все у куражі,
Надалі чорним шито.

Почерк один, мов близнюки,

Читати →