Ой, полечко, поле,
Тут стерня не коле,
Горе тут гуляє
Птаство розганяє.
Посіяні міни,
Не для сівозміни.
Для смерті розрада,
Вона війні рада.
Хоч уже й стомилась,
Коса притупилась.
А круки кружляють,
Свою справу знають.
Вітер все голосить,
Та у Бога просить.
Зупини наругу,
Покарай катюгу.
Нехай родить нива,
Вмиє її злива.
А не бомби з неба,
Цього геть не треба.
Хай плекають люди,
Не страшні іуди.
Жени запроданців,
Злиднів, обірванців.
Вірш про українське поле. Про посіяні міни. Про смерть та війну. Про прохання до Бога. Про зупинку наруги. Про покарання катюзі. Про родючу ниву. Про бомби з неба.