Клекотіли журавлі
На обпаленій вербі,
Їхнє тут було кубло,
Та підкралось миттю зло.
Обсмалило, обпалило,
Лелечат всіх загубило.
Всюди смерть одна лиш ходить,
За собою біду водить.
Де не глянь та люди плачуть,
Москалі від злоби скачуть.
Україна поперек горла,
Що за злоба така чорна?
Одур голови обсів,
Світ увесь давно прозрів.
Від кремлівської брехні,
Із довіри вийшли всі.
Є одні лиш одиниці,
Ті давно втекли з столиці.
«Вбивці», «зрадники» вони,
Бо волають: «Ні війні!»
Ґвалтівники, злодії, вбивці,
Мов вампіри-кровопивці.
Боже, ти пошли свій суд,
Нехай їх спіткає блуд.
Йде в покинуті болота,
Ненажерлива, голота.
Вірш про вбивць москалів. Про клекіт журавлів. Про обпалене кубло. Про смерть усюди. Про плач людей. Про кремлівську брехню. Про ґвалтівників, злодіїв та вбивць. Про Божий суд. Про ненажерливу голоту.