Про війну

Антоніна Грицаюк-Рік смутку, горя і надії

Рік смутку, горя і надії

Рік смутку, горя, зрад, а все ж надії,
Під звук сирен іде в минуле він,
Одні тепер у українців мрії,
Почути: “Перемога!” – під церковний дзвін.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Мамина таємниця

Мамина таємниця

Пише мама листи і складає в скарбницю,
Вона має від всіх вже давно таємницю.
Геть вже висохли сльози, пересохли зіниці,
Ніжно скарб свій бере в кладовій на полиці.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Плакали люди

Плакали люди

Плакали люди, падали квіти,
В чорну жалобу були сповиті.
Ехо летіло, кричала мати,
Сльози втирали друзі-солдати.
Батько сивів, беззвучно вив,
Від люті брат,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Так будь, війна, же ти проклята

Так будь, війна, же ти проклята

Війна – яка страшна потвора,
Смерть, розпач – дай все зруйнувати,
Щасливі люди були лише вчора,
Сьогодні вовком треба завивати.

Де б не була вона,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Яка ти, доленько, зрадлива

Яка ти, доленько, зрадлива

Яка ти, доленько, зрадлива,
Так вмієш плани руйнувати,
Була учора ще щаслива,
Сьогодні лихо йде до хати.

Світило сонце без хмарини,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Мирне небо у кожного мрія

Мирне небо у кожного мрія

В думках лину туди, де згубились сліди,
Тих, кого вже зі мною немає,
Любий, Боже, прости усі їхні гріхи,
Серце в грудях,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Яка в війні цій суть?

Яка в війні цій суть?

Клекоче ненависть щоднини,
І вже межі немає,
Не вистачає їй грудини,
Слізьми лице вмиває.

За що? Чому? Ну, і для чого?

Читати →
Антоніна Грицаюк-Земля стогне

Земля стогне

Земля стогне, небо плаче,
Ворон лячно усе кряче.
Ворог геть немає впину,
Нищить неньку-Україну.
Іде по трупах день і ніч,
Кричить грізно в лузі сич.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Геть невдалий цей круїз

Геть невдалий цей круїз

Почубралось воронячче,
Перше регоче, друге плаче.
Третє дає драпака,
Ось комедія така.
Кріт в норі тремтить від ляку,
Запроданця вб’ю собаку.

Читати →