Вірші

Антоніна Грицаюк-Друга молодість

Друга молодість

Задрімав на лаві дід,
Аж здригнувся увесь світ,
Похиливсь об землю трісь,
Гудзь на лобі зразу блись.
Став молоти, хто зна що,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Пам’ятає все, як вчора

Пам’ятає все, як вчора

Йшла, немовби не своя,
Геть заплітались ноги,
Відмовилась уся рідня,
Вмить розійшлись дороги.

Під серцем стрепенувся плід,
Ні, не кохання,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-З Вознесінням Христовим

З Вознесінням Христовим

Обробились з бур’янами,
Трохи притомились,
Трійця вже не за горами,
Трави покосились.

Акація побіліла,
І бузина квітує,
Дав Бог береться сила,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Непоодинока в житті драма

Непоодинока в житті драма

Клопоче мама, як та квочка,
Голубить, пестить діточок,
Немов троянда, її дочка,
Як козачок, росте синок.

Усе для них, вони ж то діти,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Бабусі на каруселі

Бабусі на каруселі

Закрутило, завертіло,
Сонечко весняне,
Ожило старече тіло,
Тут і мертвий встане.

Мов би біс той підкосив,
Ох, кляте створіння,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Зустрів кінь козу

Зустрів кінь козу

Зустрів кінь козу рогату,
Гонорову та пихату,
Кінь гіржить, а коза бе-е,
Не боюся я тебе.
Час тобі до стійла йти,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Село

Село

Село – щоденні клопоти, турботи,
Праця важка, без вихідних,
То косовиця, то городи,
Хоч нарікати тепер гріх.

Змінився побут і знаряддя,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Магістр наук

Магістр наук

Завітав до бабусі онук,
Мов магістр великих наук,
Діда вчить, як йому жити,
І без ціпка вправно ходити.
– А ти,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Кінь у полі

Кінь у полі

Б’є копитом кінь у полі,
Проситься до бою,
Ти, гнідий, ходи по волі,
Не візьму з собою.

В бій страшний піду я сам,

…

Читати →