Зустрів кінь козу рогату,
Гонорову та пихату,
Кінь гіржить, а коза бе-е,
Не боюся я тебе.
Час тобі до стійла йти,
Воду більше не мути,
Геть набридли вже дебати,
Буду всіх на роги брати.
Всюди ж провокація,
Де скажи люстрація?
Хоч скачу я скік та скік,
Марно ти їх всіх волік.
Дуже вже складна задача,
Не така вже я терпляча,
Як не зможу ладу дати,
Синю вівцю буду звати.
Будем вдвох хазяйнувати,
На «капусту» налягати,
Де «капуста», там коза,
Марно кажуть дереза.
Вірш про коня та козу. Про дебати. Про провокацію всюди. Про люстрацію. Про синю вівцю. Про «капусту».