Вірші

Антоніна Грицаюк-Іди, іди дощику!

Іди, іди дощику!

Міряють діти калюжі,
Своє дитинство вмить згадала,
Колись ішли гарні дощі,
А дітвора то не вгавала.

Вода тепленька, пара йде,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Жнива покликали у поле

Жнива покликали у поле

Жнива покликали у поле,
Колос від вітру шелестить,
Перша стерня вже ноги коле,
Комбайн в роботі кожну мить.

Дощ іде,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Ти заглянь в мої очі на мить

Ти заглянь в мої очі на мить

Ти заглянь в мої очі на мить,
І згадай їх небесну блакить,
Час уже не вернути назад,
Та незмінний щораз зорепад.
Зірка бачиш,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Надоїдливі холери

Надоїдливі холери

Сідало сонце, а комарі,
Що ж дочекалися пори,
Мов бджоли з вулика летіли,
І щохвилини скаженіли.
Дерлися у вікна, двері,
Ох,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Любий, наснилось кохання

Любий, наснилось кохання

Мені, любий, наснилось кохання,
У весільнім цнотливім танку,
Голосисте, мов пташечка рання,
Ще й уквітчане в шлюбнім вінку.

Воно щирістю ніжно сповите,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Йде родина до ставка

Йде родина до ставка

Йде родина до ставка
Два дзьобатих гусака,
Гуска сіра й гусенята,
Й біла виводком багата.
Ті пищать, ті геготять,
Швидше до води біжать,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Щебечуть діти

Щебечуть діти

Щебечуть діти у дворі,
Так гомінливо і завзято,
Радіють теплій цій порі,
На річку йдуть, то справжнє свято.

Морозиво йде на ура,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Дочекалися тепла

Дочекалися тепла

Дочекалися тепла,
Скажу, правду, не зі зла,
Пече сонце, мов здуріло,
Скрізь усе заполонило.
Біжать люди до води,
Там не довго до біди,

…

Читати →
Антоніна Грицаюк-Дід коханець

Дід коханець

Вистрілив дід, немов з рушниці,
Слово, мов та куля,
Баба тріснула по пиці,
На старість їй дуля.

Йде у прийми до куми,

…

Читати →