Вірші

Антоніна Грицаюк-Дідові пригоди

Дідові пригоди

День і ніч кричать коти,
Хоч крути ти хоч верти.
В діда одур вмить напав,
З досвіта лишень як встав.
Давай бабу обіймати,

Читати →
Антоніна Грицаюк-На всі віки дали ви нам урок

На всі віки дали ви нам урок

Глибока ніч, мов у піску криниця,
Хтось тихо спить, комусь в жаху не спиться.
Гуде сирена гучно не вгава,
Страшні реалії, непрошена війна.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Третя весна в жалобі

Третя весна в жалобі

Третя весна в жалобі вся кривава,
Земля у вирвах стогне і голосить,
Для бункерного так собі забава,
А смерть на усі боки косить.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Лютий не втомився

Лютий не втомився

Лютий навіть не втомився,
Вкрай уже він розлінився.
Вмостивсь в лісі на пеньку,
Комарі вже у танку.
Не морозив, не лякав,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Я цим дихаю щодень живу

Я цим дихаю щодень живу

Я візьму й намалюю світанок,
Ось таким, яким бачу його,
Вмить вікно звільню від фіранок,
Пестить сонця враз ніжне тепло.

На черемусі стих соловейко,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Ніч чарівниця

Ніч чарівниця

У решето зібрала зорі,
Тоді скрутила в перевесло,
Сипнула янголам в долоні,
Трудилась вправно, вміло, чесно.

Не задрімала, бо вона
Закоханим,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Вечірній улов

Вечірній улов

За став сонце давно вже вмостилось,
Невгамовні лишень рибаки,
Хтось не підсік, а комусь щось наснилось,
Без улову сидять залюбки.

Гомонять усі лише тихенько,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Безхребетні хробаки

Безхребетні хробаки

Ще не думало світати,
Спало місто і село.
Молилась Богу щиро мати,
На серці важко так було.

Сльози котились, мов горох,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Рік смутку, горя і надії

Рік смутку, горя і надії

Рік смутку, горя, зрад, а все ж надії,
Під звук сирен іде в минуле він,
Одні тепер у українців мрії,
Почути: “Перемога!” – під церковний дзвін.

Читати →