День і ніч кричать коти,
Хоч крути ти хоч верти.
В діда одур вмить напав,
З досвіта лишень як встав.
Давай бабу обіймати,
Облесливо щебетати.
Поголився він гарненько,
Та в лісок подавсь швиденько.
Ножа також прихопив,
Букет «котиків» налупив.
Йде додому донжуан,
В голові має свій план.
Хай мудрують депутати,
Геть не гоже відкладати.
Таке свято у рік раз,
Ну, а в нього тут кураж.
Наллє чарочку, та й три,
Все це дійство до снаги.
Ціниться тут увага,
В руках в нього перевага.
Привітає, пожартує
Потім козу почастує.
Стара ту́па за дверима,
Враз мальована картина.
Залицятись захотів,
Та вмить цвіт замерехтів.
Дверима баба запустила,
Клямка лоба приліпила.
Гудзь, немов та сливка вмить,
Старий від болю, аж сичить.
Настрій весь пропав і крапка,
Ох, стара, яка ж ти гадка.
Скасувала свято вмить,
В голові вітер шумить.
На примочки дай пляшину,
А то, як та булька, згину.
Став букета уже в воду,
Не роби таку більш шкоду.
Зжалилась іди до столу,
Народивсь ти не в ту пору.
Починання всі на нуль,
Піковий ти мій король.
Вірш про дідові пригоди. Про котячий крик. Про дідові залицяння. Про похід в ліс. Про букет «котиків». Про продуманий план. Про жіноче свято. Про смак оковитої. Про бабу за дверима. Про брязкіт дверима. Про гудзя на лобі в діда. Про скасоване свято. Про бабину жалість. Про запрошення за стіл.