Про життя

Антоніна Грицаюк-Без костюма

Без костюма

Кожне люте слівце,
Мовби сікло лице.
Ножем штурхало груди,
Аж жахнулися люди.
Де костюм, скажіть, ваш?
І за чого кураж?

Читати →
Антоніна Грицаюк-Настаралися дрівцят

Настаралися дрівцят

У зажурі дід сидить,
Баба втира сльози,
Папіроска вже коптить,
Ген сунуть морози.

Настаралися дрівцят,
Довго ж бідували,
Навіть до великих свят,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Зболені тільця мали ще надію

Зболені тільця мали ще надію

Як смієш ти судити безневинних,
Ти, хто такий, на грішній цій землі?
Ще й зграя посіпак тобі уклінних,
Сміття, непотріб, прокляті москалі.

Читати →
Антоніна Грицаюк-За що, у кого запитати?

За що, у кого запитати?

Новини все заполонили,
Від перших днів страшенної війни,
Де взяти сили і палкої віри?
Щоб струни серця не натягнуті були.

За що,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Дякую всім за щирість і повагу

Дякую всім за щирість і повагу

Біжать у далечінь мої роки,
Я їх питаю: «Розкажіть, куди?»
А їм те байдуже, майнули і нема,
Старіє тіло, але не душа.

Читати →
Антоніна Грицаюк-СМС в даль летить

СМС в даль летить

СМС в даль летить,
Дорога кожна мить.
Любий, як ти, скажи?
Рідний, ти не мовчи…
Третій день тишина,
Проклятуща війна.

Читати →
Антоніна Грицаюк-Як нам хочеться в мирі всім жити

Як нам хочеться в мирі всім жити

Ти прокинься як буде світати,
Від фіранок відтули враз вікно,
Сонце буде ще лячно дрімати,
Прохолодою віє, ну, й що?

Весна тихо уже порядкує,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Вечірній улов

Вечірній улов

За став сонце давно вже вмостилось,
Невгамовні лишень рибаки,
Хтось не підсік, а комусь щось наснилось,
Без улову сидять залюбки.

Гомонять усі лише тихенько,

Читати →
Антоніна Грицаюк-Рік смутку, горя і надії

Рік смутку, горя і надії

Рік смутку, горя, зрад, а все ж надії,
Під звук сирен іде в минуле він,
Одні тепер у українців мрії,
Почути: “Перемога!” – під церковний дзвін.

Читати →