Вірші
Тридцять літ гіркої втрати
06.10.1929-07.05.1995рр.
Юрчук Юстина Степанівна
Тридцять літ, а рана все ятрить
Не зажила, лиш затягнулась трішки.
Від спогадів серденько так тремтить,
…
Без костюма
Кожне люте слівце,
Мовби сікло лице.
Ножем штурхало груди,
Аж жахнулися люди.
Де костюм, скажіть, ваш?
І за чого кураж?
…
Новорічний танок
Плигнув заєць на пеньок,
Та пішов умить в танок,
Став чечітку відбивати,
З Новим роком всіх вітати.
Білочка з кубла лиш зирк,
…
Настаралися дрівцят
У зажурі дід сидить,
Баба втира сльози,
Папіроска вже коптить,
Ген сунуть морози.
Настаралися дрівцят,
Довго ж бідували,
Навіть до великих свят,
…
Хто має серце – плаче нині
Хто має серце – плаче нині,
Жахливі кадри полетіли в світ,
Ворог прицільно б’є по Україні,
З нори наказ вбивати дає кріт.
…
Зболені тільця мали ще надію
Як смієш ти судити безневинних,
Ти, хто такий, на грішній цій землі?
Ще й зграя посіпак тобі уклінних,
Сміття, непотріб, прокляті москалі.
…
За що, у кого запитати?
Новини все заполонили,
Від перших днів страшенної війни,
Де взяти сили і палкої віри?
Щоб струни серця не натягнуті були.
За що,
…
Ми у парі щасливі
Я до тебе прийду,
Коли місяць у мандри піде,
Чар-траву принесу,
Напою тим відваром тебе.
Може так, може ні,
Без трави не кохаєш мене,
…
Вже не буде вороття
Замовк в лузі соловейко,
Не співає нині,
Ножем крається серденько,
Неньці-Україні.
Рвуть, катують і вбивають
Вдень і серед ночі,
…